ДПА

ДПА 2016 - 2017 н. р.

Збірник диктантів 

Канів 1

Канів – місто з особливими пам’ятками. Головна серед них – Тарасова, або Чернеча, гора, на якій похований усесвітньо  відомий геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. Тут облаштовано меморіальний комплекс – одне з найшановніших місць в Україні. Крім меморіалу, тут розташований історико-культурний заповідник, який першим у країні здобув статус національного. Над Дніпром височіє Шевченкова могила, яка  схожа на величезний скіфський курган. До пам’ятника ведуть 342 сходинки.

Тарас Григорович відвідував Канів і бажав оселитися тут на схилі літ, проте планам не судилося справдитися. 1861 року поет помер і був похований у Петербурзі. Друзі Шевченка, пам’ятаючи про його мрію, наполягали на тому, щоб перевезти тіло на рідну Вкраїну. Перепоховання поета стало визначною всенародною подією.

Канів  заснував князь Ярослав Мудрий. Від часів Київської Русі дійшло небагато архітектурних пам’яток, і кожна має величезну культурну цінність. До наших днів зберігся давньоруський Успенський собор, збудований київським князем Всеволодом. Неподалік Тарасової гори розташоване Кам’яне поле – парк скульптур, який щороку поповнюється новими витворами українських майстрів. У місті працює музей декоративно-прикладного мистецтва. Це місто з багатою історією.

За О. Бєліковим (163 слова)

Доля мови 2

Сотні невільничих літ, упродовж яких жорстоко знищували культуру українського народу, десятиліття панування тоталітарної системи, коли все робилося для того, щоб витворилася універсальна мова, спричинили деформацію всіх сфер життя великого європейського народу.

Великої наруги зазнала мова, яка є невіддільною ознакою нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення та світосприйняття, важливим показником  життєздатності та духовності. 

Українську мову офіційно забороняли укази Петра Першого, Валуєвський циркуляр, Емський указ, оголошували вигаданою німцями, уважали діалектом російської чи польської мов, дивилися як на хлопську, призначали її тільки для домашнього вжитку.

Щодо нашої мови планово проводився лінгвоцид, тобто продумане тотальне винищення мови. Розхитувалася її мікросистема, утрачалася імунна здатність  збереження стійкості норм. Витворився своєрідний різновид мови, який дістав назву «суржик». На його позначення поширилися сполучення «недорікуватий суржик», «убогий суржик». Довільно змішуючи слова української та російської мов, відмінюючи їх за зразком російської, утворюючи фрази всупереч моделям рідної мови, її носій мимоволі стає «напівмовним», приймає мовний покруч.

За О. Сербенською (154 слова)

Етикет розмови 3

Правила етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато, Наприклад, у Стародавньому Китаї їх налічували близько тридцяти тисяч. 

У кожного народу свої правила та традиції, зумовлені багатьма факторами: національною історією, психологією, політичним устроєм країни тощо. Законодавцями етикету вважають англійців, які стверджують: справжня ввічливість усюди однакова, а вишукані манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю. Зрозуміло, важко перелічити всі життєві ситуації, у яких може опинитися людина.

Звичайно, дотримання етикетних норм пов’язане із загальною культурою людини, її самоусвідомленням, самоповагою та мірою шанобливого ставлення до інших. Запорукою дотримання приписів етикету є самоконтроль. У ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за всім: жестами, і інтонацією, і тоном. Украй важливо володіти вмінням добирати продумані, відповідні до ситуації слова. До речі, є перевірене часом слушне правило: немає напоготові доречної відповіді – краще промовчи. Як стверджують філософи, потрібно навчися уважно слухати,спокійно відповідати та припиняти розмову, коли нічого більше сказати.

За О. Корніякою (166 слів)

Славні сини України 4

У кожного народу минуле, сучасне та майбутнє зв’язані воєдино мріями  та  людською пам’яттю, яка споконвіків передається з покоління в покоління, живе в писаних і матеріальних пам’ятках. Щоб упевнено рухатися вперед, щоб ясніше розуміти шляхи, які пройдено, розуміти сучасність, треба знати минуле, знати історію.

На Дніпрі, за порогами, у першій половині ХVІ століття українське козацтво створило славнозвісну Запорізьку Січ, яка прославилася не лише своєю військовою силою та майстерністю, своїми перемогами, а й демократичним устроєм та освітою. Упродовж тривалого часу Січ була центром військової сили українського народу. 

На Січі брали до уваги такі риси: хоробрість, кмітливість, розум, досвід і, звичайно, безмежну відданість Україні. Запорізькі козаки були героїчними захисниками свого народу. Вони билися з ворогами скрізь: у Криму, на Чорному морі, на Дунаї, на турецькій території – і скрізь перемагали. У ті часи про них писали так: «Не знайти деінде на землі більш сміливих, які б так мало боялися смерті». Січ була справжнім осередком освіти: на її території, крім військових шкіл, були і звичайні.

За П. Шелестом (161 слово)

                                              

Шевченко в Києві 5

У Києві Тарас Шевченко жив наїздами не більше двох років. Однак стародавнє місто, омите дніпровими хвилями, багато важить у всіх творчих доробках Кобзаря, а саме: поетичному, прозовому, образотворчому, а також і в особистій долі. На ньому не могла не позначитися сама атмосфера суспільного та культурного життя Києва, його славне минуле. Молодого поета, який приїхав до міста в 1843 році, вабило все: краса древніх храмів, скарби бібліотек, інтенсивність і внутрішня напруга політичного та суспільного життя. Тут, до речі, лунали тоді відголоски декабристського руху. Тарас Шевченко раз у раз звертався думкою до сміливців, трагічна доля яких мала великий вплив на формування його світогляду.

У Києві Тарас Григорович застав чималий гурт освічених молодих людей. Саме тут зріли ідеї, які згодом стали політичною платформою Кирило-Мефодіївського товариства. 

Тарас Шевченко щиро любив Київ. Але найріднішим, мабуть, був для нього будинок на Пріорці. Про нього в спогадах він пише так: «Ішов та йшов – бачу: хатинка стоїть, не то панська, не то мужича».

Час не владний над пам’яттю народу: Кобзар довіку залишиться в Києві.

За В. Жмиром (169 слів)

Острів Хортиця 6

Визначним місцем України є острів Хортиця – цитадель запорізького козацтва. Відвідувачів тут приваблює все: краса природи, і гучне бойове минуле, і цікаві експозиції місцевих історичних музеїв.

Хоча сліди козацького міста-фортеці не дійшли до наших днів, на його місці відтворений історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», що дає уявлення про те, яким було козацьке поселення за часів його існування. Макет Січі розроблено за історичними документами та за участі вчених-істориків. Комплекс складається з дерев’яної фортеці з муром і дозорними вежами. Усередині фортеці розміщені курені, де козаки селилися за географічною ознакою: хто звідки родом. Крім того, на острові є великий Музей історії запорізького козацтва, експозиція якого охоплює історію Хортиці і в докозацькі часи. Поселення на острові існували ще за часів енеоліту і бронзового віку, про це  свідчать знайдені археологами предмети побуту: знаряддя праці, рештки посуду та прикраси. Згодом на Хортиці поселилися скіфи, які залишили тут по собі кургани-могильники з кам’яними ідолами. 

Охочі зануритися в козацьку атмосферу можуть відвідати кінний театр «Козацька залога» – фольклорно-етнографічний комплекс. Тут відтворюють звичаї козаків, і їхні військові маневри, і побут, і ремесла.

За О. Бєліковим (169 слів)

Золочівський замок 7

Золочівський замок вражає оригінальністю архітектурного ансамблю. Замість суворих мурів його оборонний комплекс складають широкі земельні вали – бастіони голландського типу. Саме вони за часів розвитку артилерії були найкращими захисниками від гарматних ядер. Їх спланували в такий спосіб, що навіть коли ворог захоплював один із бастіонів, то обстріл тривав із сусідніх. Чудовий земляний захисток закінчується равеліном – насипом перед брамою замку.

На цьому дива замку не закінчуються. Не надто високий зовні Великий палац, збудований 1634 року, облаштований усередині унікальною для тих часів системою опалення та каналізації. Система була розташована таким чином, що за допомогою кількох камінів опалювалися всі зали палацу, а каналізація працювала на основі дощової води – такої розкоші, як туалетний злив, на той час не було в жодному європейському замку, навіть у Луврі.

Поряд із Великим палацом примостилося ще одне диво Золочева – Китайський палац, який утілював європейське уявлення про архітектуру Сходу. Палац у Золочеві – одна з трьох  подібних пам’яток у Європі та єдина в Україні. До речі, нині тут розміщено зібрання творів східного мистецтва – переважно дари іноземних послів.

За О. Бєліковим (165 слів)

Весна 8

Блакитними очима дивиться мені в очі весна. Вона ще молода, ніжна, усміхається святково й чисто, у її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується й відроджується.

Ще недавно бігла по дніпровських кручах рудою лисицею осінь, бігла барвисто, холодним повівом несло від її прудкого руху. Так недавно дихало в мої думки студеним запахом зів’ялого листя, а вже сьогодні лагідне, напрочуд шовковисте повітря весни купає мої очі. Уся земля наче випромінює благодатну снагу, що помагає рости не тільки траві, квітам, деревам, а й мріям людським.

Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, вони чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Упродовж усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться. І тепер, коли прийшла весна, коли війнула мені в груди першими своїми, тонкими, такими пам’ятними запахами, коли все в мені помолоділо, мов вербове пагіння над дніпровською водою, то я добре знаю: очікуване прийшло, наче народжене силою мого бажання, і наймення йому – синя та золота весна на дніпрових кручах.

За Є. Гуцалом (166 слів)

Під осінніми зорями 9

Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорашніх задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок.

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі, їхня довершена і завжди нова краса, і таємнича мінливість, і дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок.

І тепер, проживши піввіку, я згадую далекий вечірній степ, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть духмяним сіном, останній, змішаний із сумом дзвін коси.

А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушують туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий-предалекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала на чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям.

І здається мені, що, минувши притемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та навпростець полями поспішаю в село додому. Оксамитний холоднуватий вечір ворушиться навколо, ніде нікого, тільки яскраво-жовтий місяць та не прикриті хмаринками зорі вгорі.

За М. Стельмахом (173 слова)

Мальви 10

Палахкотять біля вікон животрепетним вогнем розвихрені мальви, пломеніють червоними язиками багаття під самісіньку стріху, того й гляди, від їхнього полум’я загориться хата…

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли, і стали вони невід’ємною частиною родини. Щороку ранньою весною з-під землі з’являлося зелене пагіння, за кілька ночей воно виростало вище призьби, привітно заглядало у вікна. На високих стеблах в’язалися десятки бутонів, які в кінці весни зацвітали червоними, світло-рожевими та темно-пурпуровими квітами. Здавалося, то й не квіти, а якийсь чарівник розвішав на пружних високих пагіннях малинові, жовтогарячі, сріблясті дзвоники. Вечорами тихими, коли спадала літня спека, мальви стояли урочисті з-посеред золотого надвечір’я, тихо граючи чарівну пісню на своїх чутливих трубках.

І тоді стара хата ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, у центрі пелюсткового багаття. І ніякі казкові кришталеві палаци не могли зрівнятися з чарівним видовищем простої селянської оселі серед буйноти барвистих мальв. Іншим ставало подвір’я, і трохи похилі дощані ворота, і плетений тин, який уростав у рожеву гущавину. Дівчата любили вогнисті рожі, бо й самі нагадували чимось ці квіти.

За І. Цюпою (168 слів)

Життя квітів 11

Життя квітів починається з пролісків. Пролісок – квітка ніжна, але смілива та нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку, прогріваючи собі тісненьку і скромну прогалинку, пнеться цупкий паросток, схожий на цибульку. Сьогодні це біло-зеленаво-жовтуватий хвостик, завтра це біло-зелена гостриця, післязавтра це вже довгий зелений листок із тоненькою стрілкою всередині. Ще за день брунька на кінці стрілочки вибухає враз твердою білою квіткою. І тих квітів з’являється так густо, що земля стає знову біла та зимна від рядного холодного цвіту.

І тут негайно заквітовує ряст. Це вже весна прийшла по-справжньому. Квіти рясту фіалкові, теплі, сонячні. У них, до речі, ще й духмяний аромат.

А тут уже нове диво – жовтий козелець. Це вже зовсім повна весна. Ця квітка гаряча, як сонце. Росте козелець уже не з чорної землі, а із зеленої свіжої травиці. А поруч росте ще багато весняних рослин: і папороть,  і  мати-й-мачуха, і кульбабка. І знову вибухає фіалковий цвіт, а ще далі все вкриває невідступний барвінок. Надходить літо.

За Ю. Смоличем (164 слова)

У поході 12

Почувся глухий шум. Він пролунав рано на світанні в полі, десь між рядами високих могил, на ще не витоптаному копитами гостинці. Пройшло ще небагато часу, сонце визирнуло із-за обрію – і тоді стало видніше численні загони, що просувалися один за одним. Поле загуло, як туго натягнений бубон, від кінських копит далеко полинув, збуджуючи луну, тупіт, чулися голоси волів, брязкіт щитів.

Полки йшли за полками, тисяча за тисячею, ніким були поки що не зборені. Над ними пливли знамена, на яких були намальовані та вишиті страхітливі лики богів. Попереду цього безконечного потоку, що вився та вився, неначебто величезний змій, їхала старша дружина, а на її чолі – витязь.

Це був немолодий уже чоловік з темним, засмаглим від сонця і вітрів обличчям. Тільки уважні очі, стомлені, примружені, а ще руки, що твердо тримали повідок, сильні ноги в сталевих стременах – усе це свідчило, що князь має не так багато літ, а просто постарів у походах. Так і було: попереду війська їхав син Святослава – великий князь Русі Володимир.

За С. Скляренком (163 слова)

Обереги 13

З давніх-давен одяг був  для людини своєрідним оберегом, адже захищав її від холоду та спеки, а ще, як казали, від зла та біди. Наприклад, сорочка з вишитими коміром, низом, манжетами рукавів ніби обрамляла тіло та оберігала його. До речі, це стосувалося і головного убору: наші предки вважали, що вінок, хустка чи шапка – це посередники між людиною та вищим, небесним світом. Зображення кола було магічним знаком, символом сонячного світила. Саме тому споконвіків дівчата пов’язували навколо голови стрічку. Оберегом для давніх людей був і пояс. Для хлопчиків, яким виповнилося три роки, проводили спеціальний обряд «зав’язування пояса». А про людину, яка поводиться негідно, у народі кажуть: «Він зовсім розперезався!»

Могутнім оберегом завжди вважали вінок. Традиційно він налічував дванадцять квіток. Кожна з них мала своє значення: безсмертник символізував здоров’я, барвінок – життя та безсмертя людської душі, яблуневий і вишневий цвіт – материнську любов, ружа, мальва та півонія – віру, хміль – гнучкість і розум. Різнокольорові стрічки теж розташовувалися в певному порядку. Наприклад, світло-коричнева завжди була посередині, бо символізувала землю.

За календарем (162 слова)

Витоки писемності 14

Батьківщиною слов’янської абетки, як відомо, стала одна з найдавніших європейських держав – Болгарія. Саме там, на її Балканських високогір’ях, у долинах Тракії знайшли собі притулок і захисток мудрі вигнанці – учні Кирила і Мефодія. Вони продовжили велику освітню місію братів, не дали згаснути духовному вогнищу.

Писемність – очі людини. А вони мають бути проникливими, тобто дивитися на світ, бачити його очима і предків, і наступних поколінь. А для цього потрібно знати все: витоки своєї духовності, і свою історію, і свою культуру. 

Писемність – це наше духовне тисячолітнє надбання. І майстри слова, письменники-класики та сучасні творці додають до цього мистецького океану і свою частку. Вони, охоронці життя, його співці, у всі часи поповнювали скарбницю людської духовності здобутками поезії, прози, драматургії, публіцистики тощо.

Писемність допомагає нам творити майбутнє, пізнавати та утверджувати сучасну культуру, зберігати на віки вічні минуле. Писемність – це творчість, а творчість споконвіків поруч з народом. Писемність, література – це розмова людини з собою, зі своєю суттю, зі світом. Ця розмова обірветься лише тоді, коли зникне сама людина.

За М. Сингаївським (162 слова)

Мистецтво розмови 15

Для того, щоб вас уважно слухали, необхідно завжди мати в запасі щось нове, не пізнане ще ніким, до того ж розповідати цікаво та яскраво. А для цього потрібно бути уважним, стежити за подіями не тільки у своїй країні, а й у всьому світі, цікавитися всім: політикою, і культурою, і спортом, і наукою, і технікою. Потрібно також любити природу, мати певні захоплення. Знання, інформацію, події – усе необхідно сприймати таким чином, щоб пізніше цим можна було поділитися з друзями та знайомими, співробітниками та випадковими співрозмовниками.

Щоб навчитися добре і змістовно говорити, необхідно постійно працювати, збагачуючи себе знаннями та досвідом, удосконалюючи освіту, інакше кажучи, усебічно розвиваючи свою особистість. До речі, успіхів у праці та стосунках із людьми ви теж досягнете лише тоді. Людина, яка вміє правильно і гарно говорити, легко спілкується, знаходить собі справжніх друзів. Усесвітньо відомі ритори відпрацьовували своє мистецтво постійно, незважаючи на успіх і досвід.

Отже, працюйте над мистецтвом розмови щодня – і побачите: воно того варте!

За І. Томаном (160 слів)

Хто зробив першу голку? 16

Голка – це дуже маленький інструмент, загострений на одному кінці, з отвором на іншому, який служить для того, щоб просмикувати в нього нитку. 

Людина вигадала голку так давно, що ми навіть не можемо точно сказати, коли вона була винайдена.

Нам відомо, що вже перші голки виготовляли з різноманітних матеріалів: кістки, бронзи, рогу тощо. Деякі з них, до речі, швидше нагадували шило, яким користуються чоботарі, оскільки в них не було отвору. Вони використовувалися для пробиття дірочок у різних матеріалах. Голки, виготовлені з риб’ячих і пташиних кісток, були знайдені серед предметів кам’яного віку. А в давньоєгипетських руїнах були виявлені голки з каменю. Римляни виготовляли їх із бронзи та заліза.

Сталеві голки, уже більш-менш схожі на сучасні, були зроблені, як уважають, китайцями. В Європу вони були завезені в середні віки. Виготовляти перші сталеві голки в самій Європі почали в німецькому містечку Нюрнберзі в чотирнадцятому столітті.

Незважаючи на те, що виготовлення швейних голок зараз добре механізоване, це залишається доволі складною процедурою: у процесі виготовлення бере участь понад 20 робітників!

За «Історичним календарем» (164 слова)

 Тримай зв’язок 17

Електронна пошта, або e-mail, дуже схожа на звичайну, тобто паперову, але значно швидша та зручніша. З часу винайдення (а це були шістдесяті роки минулого століття) ця послуга дуже вдосконалилася. Перші листи могли пересилати  лише в межах одного комп’ютера. Кажуть, це були навіть не листи, а зовсім короткі повідомлення. Згодом винайшли можливість спілкуватися на різних машинах – і повідомлення полетіли, як фантастичні птахи,у різні куточки світу.

Сьогодні всі електронні листи спочатку вирушають на поштовий сервер – віртуальний склад інформації, а вже звідти прямують до адресатів. До речі, на тривалість шляху від автора до адресата місце розташування сервера практично не впливає.

Якщо поштову службу вибрано, це, по суті, півсправи. Ще треба зареєструватися, натиснувши спеціальну кнопку, потім вигадати для своєї скриньки цікаву назву – логін, а ще свій власний код – пароль. 

Після реєстрації ти одержуєш електронну адресу та можеш писати своїм друзям і знайомим. До листа можна додати все, що тобі заманеться: фото, відео, цікаві адреси, тексти тощо. Пожвавлення твоєму листуванню нададуть кумедні помічники тексту – смайлики. 

За Т. Щербаченко (162 слова)

Історія морозива 18

Ще легендарний лікар Гіппократ, якого називають батьком медицини, радив їсти, як він казав, «заморожений крем», який, на його думку, поліпшує самопочуття. До речі, великим любителем морозива був усесвітньо відомий полководець Олександр Македонський. Йому готували солодку суміш – різноманітні фрукти з медом, а потім охолоджували, заморожували її на льоду. 

У Давньому Римі сніг разом з льодом закладали до спеціально обладнаних приміщень. Літом цей сніг змішували з медом і сиром і подавали до столу багатих людей. Але навіть римське морозиво, виявляється, не найдавніше. Є відомості, що в країнах Далекого Сходу воно було відоме за тисячу років до нашої ери. Саме з Китаю мандрівник і купець Марко Поло привіз у ХVІІІ столітті в Іспанію секрет виготовлення фруктового морозива.

З того часу ця оригінальна страва  стала модною в Європі. Але це було тільки фруктове морозиво. А смаколик  з молока та вершків винайшов повар французького короля, коли був при дворі англійського короля. Морозиво довгий час було привілеєм багатих, бідні люди про нього нічого не знали.

За Г. Яковенко (160 слів)

Катерина Білокур 19

Настав час, коли полтавська Богданівка стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім вони з’явилися в Парижі. Біля них товпилися відвідувачі на міжнародних виставках, бо хотіли знати, хто ж авторка цих незвичайних полотен? Звідки такий уроджений артистизм у простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство та сила уяви?

Дочка України, народний художник республіки, Катерина Білокур привернула на виставках загальну увагу до своєї праці, уразивши найвибагливіших поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як розвинене в нього від природи естетичне почуття і яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті.

Україна славиться народним мистецтвом з давніх-давен. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник – будь-яка вжиткова річ під рукою невідомого художника ставала витвором мистецтва.

За О. Гончаром (168 слів)

Наполеглива праця 20

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну арену. Хоча від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький голос і нечітку дикцію. До всього ж він ще й гаркавив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився та знічувався. І Демосфен, не гаючи часу, зайнявся працею над самим собою.

Усе зваживши й обміркувавши, Демосфен почав удосконалювати свою вимову, а постійними декламаціями тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Розповідають, що він щодня йшов на берег моря і там годинами декламував вірші, намагаючись звуками свого голосу заглушити шум прибережних хвиль.

Уперта й постійна праця невдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набрав силу. Володіючи несхитною впертістю, маючи від природи дар красномовця, Демосфен таки викував себе заново. Він створив свій власний стиль – гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвоката з красномовством політичного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчних фраз до риторичних зворотів справляли сильне враження в слухачів. Минуло небагато часу – і всі почали визнавати його найблискучішим і найзмістовнішим оратором.

За В. Чемерисом (168 слів)

Український Мікеланджело 21

Саме так називали Івана Кавалерідзе. Видатний скульптор, кінорежисер, драматург… Його фільми знищували, а скульптури не брали в музеї, побоюючись викликати гнів партійних керівників. Хоча провина Кавалерідзе була всього-на-всього в тому, що він писав пейзажі та продавав їх на ринку, щоб не померти з голоду…

Іван Кавалерідзе – потомок давнього грузинського роду. Навчався в приватній гімназії в Києві, потім – у художньому училищі, а вечорами підробляв у Київському оперному театрі. Потім – Академія мистецтв у Петербурзі, а далі – Париж. Незважаючи на визнаний талант, він не хоче слави та живе дуже скромно: працює вчителем малювання та режисером повітового самодіяльного театру. З його майстерні тоді ж виходять у світ пам’ятники Тарасові Шевченку, Григорію Сковороді та інші монументальні твори. Як режисер він працював над фільмами «Запорожець за Дунаєм» та «Наталка Полтавка». Стрічка «Злива», присвячена подіям гайдамаччини, була знищена як націоналістична.

Цікаво, що частина творів Кавалерідзе відродилася після того, як художник пішов з життя. Пам’ятники Григорію Сковороді, княгині Ользі та Ярославу Мудрому були встановлені в Києві наприкінці ХХ століття.

За А. Клімовим (163 слова)

Долина нарцисів 22

Нарцис вузьколистий росте в Україні лише на Закарпатті. Долина нарцисів – унікальна природна пам’ятка в урочищі Креші поблизу міста Хуст. Це єдине місце в Східній Європі, де існують природні зарості цієї білосніжної квітки. Схожі, але менші за площею популяції є ще в таких місцях: Альпах, Румунії, деяких країнах на Балканах. 

Науковці вважають, що багато тисячоліть тому, рятуючись від льодовика, квіти переселилися в хустську долину. Про це місце люди переповідають багато легенд. Одна з них є переспівом давньогрецького міфу про Нарциса.

Друга легенда оповідає про татарське лихоліття. Коли ординці напали на Закарпаття та взяли приступом Хотинський замок, місцеві жителі припинили опір і піднесли в дарунок переможцям набиті нарцисовими квітами подушки як знак покори. Вороги зраділи, але вони, звісно, не знали, що нарцис – отруйна квітка, а той, хто засне на такій подушці, ніколи більше не прокинеться. Отже, уранці в ординському таборі мало хто побачив схід сонця. Нажахані подіями, татари втекли зі страшного краю.

Долина в період цвітіння – незабутнє видовище. Цей феномен вартий того, аби хоч раз у житті його побачити.

За О. Волосевич (168 слів)

Ліна Костенко 23

Ліна Костенко – одна з чільних постатей у плеяді українського шістдесятництва. Народилася вона на Київщині, у 1956 році закінчила Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Але після виходу трьох перших збірок поетеса була заборонена на шістнадцять років. Повернення в літературу відбулося 1977 року, коли світ побачила збірка «Над берегами вічної ріки». 

Творчість поетеси має щонайширший спектр: тут і монументальні твори, і мінімалістичні форми, тут трагізм та іскрометна іронія, тут занурення в глибини історії та гостре і парадоксальне бачення сучасності. Принципово перебуваючи за межами будь-яких шкіл, Ліна Костенко зумовила радикальну, філософську, стилістичну та мовну трансформацію української літератури. Також вона переклала багатьох польських, а також чеських, єврейських, грузинських поетів. Твори Ліни Костенко також перекладені різними мовами, а саме: англійською, французькою, німецькою, іспанською, усіма мовами Сходу Європи тощо.

Упродовж тривалого періоду поетеса вивчала зону біля Чорнобиля в складі історико-культурної експедиції. Результат цієї праці – сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна».

Ліна Костенко – почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 1987 році вона стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

З альбому (163 слова)

Символ України 24

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у голландців – тюльпан, а в нас – калина. Калина – особливе дерево-кущ, яке з давніх-давен наш народ опоетизовував, оспівував у піснях. Ніжний цвіт, багряні ягоди, лікувальні властивості – усе це неповний перелік переваг калини над іншими рослинами. Чи ж не тому так дбайливо охороняли та доглядали калину? Наруга над нею вкривала людину неславою. «Ламатимете цвіт калини – накличете морози», – казали батьки дітям, аби ті не нівечили цвіту. Справді, калина цвіте наприкінці весни, коли вже відходять заморозки. Червоногарячі ягоди мають різноманітні лікувальні властивості.

Зовсім недавно на луках та на узліссях наших сіл можна було побачити суцільні калинові гаї. Цим і пояснюється те, що в Україні немало населених пунктів з поетичною назвою Калинівка. Але зараз, на жаль, калини залишилося небагато.

Якщо троянди та виноград, за влучним висловом Максима Рильського, символізують красиве та корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює духовний потяг до своєї землі, до свого берега, до своїх традицій. 

За В. Скуратівським (160 слів)

Живий зв’язок епох 25

Необхідність збереження культурної спадщини нашого народу спричинює активізацію діяльності сучасних музейних закладів. Зберігаючи національну культуру, саме музеї, незважаючи на всю різноманітність пам’яток, покликані підкреслювати національну єдність. Традиційні заклади павільйонного типу, експозиції яких створюються за тематично-жанровим принципом, не здатні виконати головного завдання: викликати активність широкої публіки та допомогти їй усвідомити значення природного та культурного надбання. Цю проблему успішно вирішують музеї просто неба – скансени, матеріали яких експонуються в оригінальних пам’ятках. Це допомагає комплексному сприйняттю інформації та посилює емоційно-образний лад показу. 

Як відомо, музеї-скансени почали створювати в Україні з метою вивчення та пропаганди народної культури в усіх її формах, а саме: побутових предметах, архітектурних пам’ятках, історичних місцях, різних сферах діяльності людини тощо. Окрім завдань консервації, збереження та експонування колекцій, такі музеї відіграють дедалі важливішу роль у накопичуванні інформації: тут зберігають матеріал і надають різноманітні послуги науковим, культурологічним та освітнім установам. До речі, предмети, зібрані в таких музеях, є не лише складовою матеріальної культури народу – вони допомагають нації усвідомлювати свою самобутність.

За А. Данилюком (158 слів)

Проведення ДПА в основній школі у 2017 році 

Проведення ДПА в основній школі у 2017 році (9 клас) Державна підсумкова атестація (ДПА) у основній школі в 2016/2017 навчальному році проводиться відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти та листа МОН Про проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах, у 2016/2017 навчальному році. Строки проведення державної підсумкової атестації в основній школі (9 клас) визначаються педагогічною радою і затверджуються відповідним наказом керівника навчального закладу до 05 квітня 2017 року. Атестація проводиться за місцем навчання у письмовій формі. Завдання для проведення атестації укладають вчителі навчального закладу, відповідно до затверджених міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань, і затверджує керівник навчального закладу. Завдання мають відповідати державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, визначеним навчальними програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України. У школах (класах), у яких вивчення предметів здійснюється мовами національних меншин чи іноземними мовами, атестація може складатися мовою вивчення предмета. У 9-х класах державна підсумкова атестація проводиться з трьох предметів: 1) українська мова; 2) математика; 3) предмет за вибором педагогічної ради навчального закладу з одного з зазначених навчальних предметів: українська література, зарубіжна література, іноземна мова (залежно від навчального закладу), історія України, всесвітня історія, правознавство (практичний курс), географія, біологія, хімія, фізика, інформатика. Рішення педагогічної ради щодо вибору третього предмета для проходження ДПА затверджується наказом керівника навчального закладу до 05 квітня 2017 року. У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням або вивченням мов національних меншин третім предметом для проходження державної підсумкової атестації можуть бути мова національної меншини або інтегрований курс «Література». Виставлення оцінок за ДПА Бали за ДПА виставляються в класному журналі у колонку з написом "ДПА" без зазначення дати після колонки з написом "Річна". Результати атестації виставляються у додатки до свідоцтв про базову загальну середню освіту та до атестатів про повну загальну середню освіту у графі "державна підсумкова атестація" та враховуються при визначенні середнього балу атестата. Особам звільненим від проходження ДПА за станом здоров’я у додаток до атестата замість оцінки робиться запис «звільнений» («звільнена»). Орієнтовні вимоги до змісту атестаційних робіт у 9-му класі: Українська мова Українська література Зарубіжна література Математика Іноземна мова Історія України. Всесвітня історія Правознавство. Практичний курс Географія Біологія Хімія Фізика Інформатика Мови і літератури національних меншин України Складено на підставі Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2016/2017 навчальному році, відповідно до листа МОН № 1/9-149 від 13 березня 2017 року.

Державна підсумкова атестація (ДПА) у основній школі в 2016/2017 навчальному році проводиться відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти та листа МОН Про проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах, у 2016/2017 навчальному році.

Строки проведення державної підсумкової атестації в основній школі (9 клас) визначаються педагогічною радою і затверджуються відповідним наказом керівника навчального закладу до 05 квітня 2017 року.

Атестація проводиться за місцем навчання у письмовій формі. Завдання для проведення атестації укладають вчителі навчального закладу, відповідно до затверджених міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань, і затверджує керівник навчального закладу. Завдання мають відповідати державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, визначеним навчальними програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.

У школах (класах), у яких вивчення предметів здійснюється мовами національних меншин чи іноземними мовами, атестація може складатися мовою вивчення предмета.

У 9-х класах державна підсумкова атестація проводиться з трьох предметів:

• 1) українська мова;
• 2) математика;
• 3) предмет за вибором педагогічної ради навчального закладу з одного з зазначених навчальних предметів: українська література, зарубіжна література, іноземна мова (залежно від навчального закладу), історія України, всесвітня історія, правознавство (практичний курс), географія, біологія, хімія, фізика, інформатика. Рішення педагогічної ради щодо вибору третього предмета для проходження ДПА затверджується наказом керівника навчального закладу до 05 квітня 2017 року. У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням або вивченням мов національних меншин третім предметом для проходження державної підсумкової атестації можуть бути мова національної меншини або інтегрований курс «Література».

Виставлення оцінок за ДПА

Бали за ДПА виставляються в класному журналі у колонку з написом "ДПА" без зазначення дати після колонки з написом "Річна". Результати атестації виставляються у додатки до свідоцтв про базову загальну середню освіту та до атестатів про повну загальну середню освіту у графі "державна підсумкова атестація" та враховуються при визначенні середнього балу атестата. Особам звільненим від проходження ДПА за станом здоров’я у додаток до атестата замість оцінки робиться запис «звільнений» («звільнена»).

Орієнтовні вимоги  до змісту атестаційних робіт у 9-му класі:

• Українська мова
• Українська література
• Зарубіжна література
• Математика
• Іноземна мова
• Історія України. Всесвітня історія
• Правознавство. Практичний курс
• Географія
• Біологія
• Хімія
• Фізика
• Інформатика
• Мови і літератури національних меншин України

Складено на підставі Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2016/2017 навчальному році, відповідно до листа МОН № 1/9-149 від 13 березня 2017 року.